Привіт! Невигадана історія. Згадав шкільні роки, адже у мого знайомого день народження. Звати його Василь. А познайомилися з ним кілька десятиліть тому.

Колись у наше містечко приїхав Василь. Потрапив він до мого класу, де було чимало відмінників. Його дідусь та бабуся працювали педагогами. Батько працював десь у спеціальних службах, а мама померла. Так склалося, що вихованням зайнялися дід та баба.

Спочатку Василя прийняли прохолодно, як це буває завжди. Але згодом він став повноцінним членом шкільного колективу та добрим другом для багатьох. Василь був надзивчайно старанним, зажди знав шкільну програму на 5 і навіть краще. Коли ж отримував 4, то був дуже засмучений. Виглядав він завжди бездоганно: сучасна стрижка, чисті й добротні речі. Та найбільше вражали його фізичні можливості.

Попри середній зріст хлопчина демонстрував фантастичні успіхи на уроках фізкультури. Бігав найкраще у класі, стрибав найвище, підтягувався найбільше. Най, най, най... Умів він добре битися, вправно боровся. Був завжди стриманий та максимально адекватний. Умів стримувати емоції. Наразі я розказую про звичайну дитину, обєективно оцінити яку можу зараз.

Пізніше наші шляхи розійшлися, бо я змінив школу й переїхав до іншого міста. Зустрілися ми з ним років через 7-8, коли Василь вже працював у тій же службі, де і його тато. Наші шляхи пересікалися з інтервалом у кілька років. Ймовірно, він вже у відставці, бо вік. Чесно кажучи, за все своє життя я практично не зустрічав таких людей. І лише у дорослому віці зрозумів: до служби його готували ще змалечку.

Всім добра!

Oh and Vasyl!

Hello! A fictional story. I remembered my school years, because it was my friend's birthday. His name is Vasyl. And we met him several decades ago.

Once Vasyl came to our town. He ended up in my class, where there were many excellent students. His grandfather and grandmother worked as teachers. His father worked somewhere in special services, and his mother died. It so happened that the grandfather and grandmother took up his upbringing.

At first, Vasyl was received coolly, as is always the case. But later he became a full-fledged member of the school team and a good friend to many. Vasyl was extremely diligent, always knew the school program by 5 and even better. When he received 4, he was very upset. He always looked impeccable: a modern haircut, clean and good-quality clothes. But what impressed me most was his physical abilities.

Despite his average height, the boy demonstrated fantastic success in physical education classes. He ran the best in the class, jumped the highest, pulled himself up the most. The best, the best, the best... He knew how to fight well, fought skillfully. He was always restrained and as adequate as possible. He knew how to restrain emotions. Now I'm talking about an ordinary child, whom I can objectively evaluate now.

Later, our paths diverged, because I changed schools and moved to another city. We met him 7-8 years later, when Vasyl was already working in the same service as his dad. Our paths crossed with an interval of several years. He is probably already retired, because of his age. Honestly, in my entire life I have practically not met such people. And only in adulthood did I understand: he was prepared for service from a young age.

All the best to everyone!