Привіт! Як же хочеться заїхати в місцину, де якнайменше людей. Хочеться віддалитися й відділитися від суспільства, жити в глушині рівно стільки, скільки вдасться. Та де знайти таке місце? Все кругом вже комусь давно належить й покупка такого місця обійдеться в кругленьку суму.

Я відчуваю все більшу відразу до міста, місця, де люди немов мурашки бігають, поспішають заробити якнайбільше і продемонструвати свої досягнення іншим. Чесно кажучи, часом і на мене це находить. Хочеться поділитися своїими реалізованими досягененнями на 3 цента. Пізніше я починаю розуміти абсурдність таких думок і те, що я нібито інфікований якоюсь суспільною заразою. Але подібні думки приходять все рідше, на щастя. Але все частіше хочеться виїхати в глушину, наприклад, десь до великої річки й безкрайніх лісів, оселитися там й поступово забути міське життя. Та, хай йому грець, не все так просто у житті. Якби була можливість, то давно б уже поїхав. Але сподіваюсь, що це прохідняк скінчиться якнайшвидше і мрія буде втілена в життя. Хотілося б іще, щоб трішки часу залишилося на саме життя там, на самому краю землі.

Всім добра!

I want to go there, to the very end of the earth

Hello! How I want to go to a place where there are as few people as possible. I want to get away and separate myself from society, to live in the wilderness for as long as I can. But where can I find such a place? Everything around has long belonged to someone and buying such a place will cost a tidy sum.

I feel an increasing aversion to the city, a place where people run around like ants, in a hurry to earn as much as possible and demonstrate their achievements to others. Honestly, sometimes it affects me too. I want to share my realized achievements for 3 cents. Later I begin to understand the absurdity of such thoughts and that I am supposedly infected with some kind of social contagion. But such thoughts come less and less often, fortunately. But more and more often I want to go to the wilderness, for example, somewhere near a large river and endless forests, settle there and gradually forget about city life. But, let him be, not everything is so simple in life. If there was a chance, I would have left long ago. But I hope that this slog will end as soon as possible and the dream will be realized. I would also like to have a little time left for life itself there, at the very end of the earth.

Good luck to everyone!